пʼятницю, 7 жовтня 2022 р.

Фотометрія

Вступ до фотометрії



Фотометрія
  - це розділ оптики, який вивчає світлові потоки джерел світла (їх випромінювання, властивості та вимірювання), а також джерела світла та сприймання їх випромінюваної енергії приладами та оком людини.


Фотометрію поділяють:
    на «об’єктивну» фотометрію (оперує поняттями енергії, потужності та потоку енергії і застосовна до будь-яких хвиль) та
    на «суб’єктивну» фотометрію ( оперує величинами, котрі спираються на характер сприймання світла оком людини).
Джерелом світла вважатимемо тіла, котрі випромінюють електро-магнітні хвилі оптичного діапазону (видимі, інфрачервоні та ультрафіолетові промені).

Місяць не є справжнім джерелом світла, оскільки його свічення зумовлене відбиванням сонячного  випромінювання.



Класифікація джерел світла


Джерела світла поділяють:
 1.  по розміру на:
     - точкові;
     - протяжні (неточкові);
 2.  по кольору свічення на:
    - монохроматичні (одноколірні);
    - немонохроматичні (білі, багатоколірні);
 3.  по способу реалізації (створення) світіння на:
    - теплові (дуже нагріті);
    - нетеплові (холодні як світні бактерії, світлячки та газорозрядні лампи);
 4.  по виду випромінюваних хвиль на:
    - когерентні (наприклад, лазери);
    - некогерентні ( усі інші джерела);
 5.  по характеристиках їх конструктора на:
    - природні (Сонце, зорі, галактики…);
    - штучні ( створені людиною).
Усі штучні джерела перетворюють у світлову енергію певний інший вид енергії. 
Наприклад, лампочка розжарення споживає енергію Ео  (Дж) від електромережі, має потужність

Ро = Ео/t (Вт), 
а у світлову енергію Еν  вона перетворює лише 3-5% спожитої. Тому її світлова потужність:
Рν = Еν/t (Вт) 

значно менша від електричної. У суб’єктивній фотометрії цю величину називають повним світловим потоком джерела (Ф) і вимірюють його не у ватах, а в люменах: [Ф] = лм.

1лм (люмен) – це світловий потік, випромінюваний точковим джерелом світла в одну свічку всередині одиничного тілесного кута в один стеррадіан.
Співвідношення між (лм) та (Вт) визначається так: 
ідеально ефективний перетворювач електроенергії у світло потужністю 1 Вт створює на довжині хвилі 550 нм (зелене світло) світловий потік, котрий сприймається нашим оком і оцінюється у 650 люменів.
На іншій довжині хвилі його потік буде менший у стільки разів, у скільки чутливість ока до цієї хвилі буде меншою, ніж до зеленого світла.

Джерело світла характеризується певним оптичним ККД, котрий називається світловіддачею η:
  η = Ф/No    [η] = лм/Вт.

У ламп денного світла цей коефіцієнт складає η ≈ 60-75 лм/Вт.
Слід намагатись використовувати джерела світла із найвищим η.
Для того, щоб прочитати параграф з підручника "фізика-11" ми вмикаємо світло (настільну лампу), щоб збільшити освітленість.
Під освітленістю розумітимемо фізичну величину, котра дорівнює відношенню світлового потоку  Ф до поперечної площі поверхні S, на яку він припадає:
Е = Ф/S.

Одиницею освітленості Е є люкс (лк).
1 люкс – це така освітленість, котру створює світловий потік 1 лм, рівномірно розподілений по поверхні площею 1м2.
Створено прилади для вимірювання освітленості (люксометри). Саме за цією величиною визначаються норми освітленості, при яких використання нашого ока є найбільш безпечне (наприклад, рекомендоване освітлення  житлового приміщення 80 лк).

До основних понять фотометрії крім світлової потужності, світлового потоку, освітленості та світловіддачі джерела належать також сила світла J, світність джерела R та яскравість В.
Силою світла називають фізичну величину, котра чисельно дорівнює світловому потоку Ф, який приходиться на одиницю тілесного кута Ω
  J = Ф/Ω.

Одиницею вимірювання сили світла J є кандела (міжнародна свічка).
1 Кд дорівнює силі світла спеціальної електричної лампочки, котра випромінює в певному напрямку при пропусканні через неї строго задану силу струму. Ця одиниця є однією із семи основних одиниць системи СІ.
[J] = Кд = 1лм/стер

Якщо точкове джерело випромінює потік рівномірно по всіх напрямках, то таке джерело називають ізотропним.

Cвітністю називають величину, котра дорівнює світловому потоку Ф, випромінюваному одиницею поверхні, що світиться:
R = Ф/S

R визначає потік, що віддається джерелом.

Поверхневою яскравістю джерела називатимемо потік, котрий посилається у даному напрямі одиницею видимої поверхні в середину одиничного тілесного кута.